Найкращий вчитель той,хто забуває, що він учитель.
В.О.Сухомлинський
Школа - велика родина, що нагадує бджолиний вулик. В школі кожний займається своєю справою: вчителі навчають, виховують, а учні навчаються, розвиваються, вдосконалюються.
Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.
Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вчителям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.
Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед будь-яким учителем. І всі вони потребують негайної відповіді, втілення в життя.
У ліцеї №11 я працюю вже 17 років. Досвід приходить не одразу, його набувають з роками. У діяльності учителя він має особливо вагоме значення, адже від того, як учитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність навчального та виховного процесу.
Одне з першочергових завдань – це розвиток і становлення особистості нового типу. Життя ставить перед шкільною молоддю нову мету – глибше розуміти економічні, політичні, моральні цінності. Підготовка освіченої людини в сучасних умовах значною мірою залежить від рівня її вихованості. Тому боротьба за міцні знання органічно пов’язується з усіма сторонами виховної роботи не тільки на уроках, а й в позаурочний час.
Школа повинна стати для дитини помічником у її життєвому виборі, формуванні навичок самореалізації, самозахисту, досягненні всебічної, особистісної гармонії.
Метою школи завжди має бути виховання гармонійної особистості, а не фахівця. А.Ейнштейн